08.12.2020 (Дистанційне навчання)

Група №28

ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Урок №21-22

           Тема: Травми голови. Основні ознаки травм грудної клітки.

             Підручник:  Гудима А.А. Захист Вітчизни. Основи медичних знань: підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. Рівень стандарту.// А.А. Гудима, К.О. Пашко, І.М. Гарасимів, М.М. Фука - Тернопіль: Астон, 2018. - 192 с.: іл.

          Мета: дати поняття про струс і забій головного мозку та деформацію черепа;  навчити визначати причини та наслідки травм; виховувати дбайливе ставлення до свого організму; ознайомити здобувачів освіти з поняттями  травма грудної клітки, пневмоторакс та їх видами; розвивати вміння  надавати ПМД при травмах  грудної клітки, пневмотораксі; виховувати співчуття до біди інших людей, повагу до оточуючих, відчуття обов’язку допомогти іншим.

 

         Зазвичай, основними причинами травм голови є ДТП, аварії на виробництві, побутові нещасні випадки, падіння, фізичне насильство. Обстежуючи постраждалого, насамперед слід виявити симптоми травми голови, ступінь крововтрати і тяжкість загального стану.

 

    Класифікація черепно-мозкових травм

Клінічно виділяють:

•  Закриті

•  Відкриті

•   Поєднану ЧМТ.

 А за ступенем тяжкості:

•  легку,

•  середню

• важку.

Відповідно до прийнятої класифікації, закриту черепно-мозкову травму поділяють на:

•  струс головного мозку,

•  забій мозку

• та здавлення мозку.

Серед усіх форм закритих ЧМТ найбільш часто (до 70% випадків) зустрічається струс головного мозку.

Пошкодження головного мозку внаслідок травми називається струсом. При цьому виникають порушення функцій нервової системи. Струс головного мозку вважається черепно-мозковою травмою легкого ступеня.

      У більшості випадків при струсі головного мозку у потерпілого відбувається втрата або інші порушення свідомості. Ступінь вираженості різна. Коли хворий приходить до тями, він може скаржитись на (симптоми):

•  головний біль;
•  слабкість;
•  шум у вухах;
•  запаморочення;
•  нудоту;
•  часто виникає блювота;
•  погіршується апетит;
•  виникає відчуття сонливості;
•  млявість;
•  крім того, у деяких пацієнтів спостерігається підвищення температури (особливо у дітей);
•  почуття піднесеного настрою (в перші години травми);
• порушення пам’яті.

Шкірні покриви знаходять блідий відтінок, частішає пульс. Прояв симптомів характерно протягом трьох діб після струсу мозку.

Після отримання травми голови необхідно обов’язково обстежитися у фахівця.
Лікар визначить ступінь тяжкості ушкоджень, встановить дійсний діагноз і призначить відповідне лікування. Відтягувати візит в поліклініку не можна, симптоми можуть змінитися, і діагноз буде встановлений невірно. У зв’язку з цим лікування не принесе належного ефекту. Черепно-мозкова травма дуже небезпечна, з цим жартувати не можна. Виконання всіх рекомендацій професіонала – запорука повного одужання.

Яку допомогу при травмі можна надати самостійно?

Укладіть потерпілого на бік, прикладіть до голови холод, щоб зменшити наростання набряку мозку, розстебніть одяг, який заважає дихати.
При зупинці дихання і серця проведіть штучне дихання і непрямий масаж серця.

Таким чином, струс головного мозку – це закрита ЧМТ, не легка, а серйозна, часто загрожує досить вираженими наслідками, які вимагають відповідного, іноді тривалого лікування.

Як проявляється забій головного  мозку (симптоми)

•  Втрата свідомісті на кілька годин.
•  Висловлено випадання пам'яті (амнезія) на події, що передували травмі, саму травму та події після неї.
•  Скарги на головний біль, неодноразову блювоту.
• Виявляються короткочасні розлади дихання, частоти серцевих скорочень, артеріального тиску.
• Можуть бути порушення психіки.
•  Нерівномірної величини зіниці, порушень мови, слабкість в кінцівках і т.д. 

Основною причиною здавлення мозку при черепно-мозковій травмі є скупчення крові в замкнутому внутрішньочерепному просторі. Причиною здавлення мозку можуть бути також вдавлені переломи кісток склепіння черепа, особливо проникнення кісткових відламків на глибину понад 1 см.

 

У більшості випадків відзначається втрата свідомості в момент травми. У подальшому свідомість може відновлюватися. Період відновлення свідомості називається світлим проміжком. Через кілька годин або діб хворий знову може впасти в несвідомий стан, що, як правило, супроводжується наростанням неврологічних порушень, епілептичних нападів, розширення зіниці з одного боку, брадікардії (частота менше 60 за хвилину) і т . д.

Перша допомога з важкою черепно-мозковою травмою

Результати лікування черепно-мозкової травми  залежать від якості догоспітальної допомоги та швидкості госпіталізації потерпілого. 

Надаючи першу допомогу на місці події, перш за все необхідно відновити прохідність дихальних шляхів. Поряд з кисневим голодуванням (гіпоксією) частим ускладненням черепно-мозкової травми є підвищене накопичення в організмі вуглекислоти (гіперкапнія). Під час перевезення хворі повинні дихати 100% киснем. При множинних травмах, що супроводжуються шоком, одночасно починають внутрішньовенне введення розчину Рінгера, реополіглюкіну та ін. Ішемія, гіпоксія або гіпотензія протягом короткочасного періоду навіть при черепно-мозковій травмі середньої тяжкості можуть привести надалі до незворотних наслідків. При підозрі на високу спинномозкову травму шийний відділ хребта повинен бути іммобілізованим.

Кровотечу необхідно зупинити накладенням тугої пов'язки або швидким ушиванням рани.

Наслідки черепно-мозкової травми багато в чому визначаються віком потерпілого. Наприклад, при тяжкій черепно-мозковій травмі гинуть 25% хворих молодше 20 років і до 70-80% постраждалих у віці старше 60 років. Навіть при легкій черепно-мозковій травмі та черепно-мозкової травми середньої тяжкості наслідки дають знати про себе протягом місяців або років. Так званий "посттравматичний синдром" характеризується головним болем, запамороченням, підвищеною стомлюваністю, зниженням настрою, порушеннями пам'яті. Ці розлади, особливо в літньому віці, можуть привести до інвалідизації та сімейних конфліктів.

Про наслідки можна говорити через 1 рік після черепно-мозкової травми, так як надалі будь-яких істотних змін у стані хворого не відбувається. Реабілітаційні заходи включають лікувальну фізкультуру, фізіотерапію, прийом ноотропних, судинних та протисудомних препаратів, вітамінотерапію. Результати лікування багато в чому залежать від своєчасності надання допомоги на місці події і під час вступу до лікарні.

      Болі в грудній клітці  з’являються з різних причин. Такі симптоми виникають при захворюваннях органів дихання, серця або грудного відділу хребта.  Встановити причину самостійно неможливо, для цього необхідно провести безліч діагностичних заходів в клініці після консультації лікаря.

 

По механізму виникнення травми грудей розділяються на :

Закриту травму грудей (струс, здавлення, забій грудної клітки, переломи ребер, грудини, ключиці, лопатки, травматична асфіксія)

Відкриту травму грудей - поранення (вогнепальні і невогнепальні):

а) по  виду снаряду, що ранить, (кульові, уламкові, кульками, стрілоподібними елементами та ін. снарядами, що ранять).

б) по характеру раневого каналу (сліпі, дотичні, наскрізні).

в) стосовно плевральної порожнини (проникаючі і непроникаючі).

Мінно-вибухова травма

Стосовно органів грудної клітки:

Без пошкодження внутрішніх органів грудної клітки.

З пошкодженнями внутрішніх органів грудної клітки (поранення і забій легень, серця, бронхів, трахеї, стравоходу).

Стосовно грудино - реберного каркасу:

 З пошкодженням грудино-реберного каркаса: (поодинокі переломи  ребер -  до 3-х ребер; множинні переломи ребер  -  більш 3-х ребер; множинні переломи ребер з утворенням реберних клапанів  -  передні грудино-реберні клапани, передньобокові, бічні, задньобокові; переломи грудини, лопатки).

 Без пошкодження грудино-реберного каркасу.

 По числу і характеру пошкоджень (одиночні, множинні, поєднані, комбіновані).

 

Приведена класифікація має практичне значення, особливо при масовому надходженні поранених, тому що допомагає оцінити тяжкість стану постраждалих і своєчасно почати патогенетичну терапію.

Клініка і діагностика.  Для клінічної характеристики травм грудей важливе значення має знання особливостей різновидів пневмо-  і гемотораксу

 Закриті пошкодження грудної клітки

Закриті пошкодження грудної клітки можуть супроводжуватися її струсом, забиттям, стисненням. Часто вони поєднуються з пошкодженням кісток грудної стінки (перелом ребер, груднини). Найчастіше травми грудної клітки спостерігаються при дорожніх катастрофах та війнах.

 

Струс грудної клітки - виникає у разі сильного стис­нення грудної клітки або падіння на гру­дину. Клінічні прояви:шкіра бліда, вкрита холодним потом, пульс слабкий, частий, дихання по­верхневе, прискорене. Іноді спостері­гаються блювання, непритомність.

У легких випадках прояви ці мина­ють протягом кількох годин, у тяж­ких — тривають довше, іноді можуть за­кінчитися смертю. Причиною їх є роз­лади функції блукаючого нерва і груд­ного відділу симпатичного. Це призво­дить до порушення кровообігу з пере­повненням судин черевної порожнини і вторинною анемією мозку.

У разі легкого ступеня струсу груд­ної клітки хворий потребує особливо­го лікування (постільний режим протя­гом 2—3 діб, зігрівання). При тяжких ступенях струсу рекомендують пос­тільний режим, знеболювальні засоби, серцеві препарати, зігрівання

Забиття грудної клітки - виникає при сильному ударі в грудну клітку під час падіння на твер­дий предмет. Забиття грудної клітки може обме­житися лише пошкодженням м'яких тканин (шкіри, підшкірної основи, м'язів), що супроводжується появою болючої припухлості у тій чи тій ділянці грудної стінки. Болючість посилюєть­ся під час пальпації і глибокого вдиху.

Із внутрішніх органів частіше пошкоджуються легені, плевра, рід­ше — серце, бронхи, великі судини. Основними ознаками пошкодження ле­гень і плеври є пневмоторакс, гемото­ракс і підшкірна або медіастинальна емфізема.

Пневмоторакс  — на­громадження в плевральній порожнині повітря, яке надходить туди з легень і бронхів. У разі попадання повітря в плевральну порожнину легеня спадаєть-ся і не функціонує. Крім цього може з'явитися "дрижання", що значно порушує цен­тральний кровообіг. Розрізняють закри­тий, відкритий і клапанний пневмото­ракс. У разі закритого пневмотораксу повітря, раз надійшовши в плевральну порожнину, більше туди не надходить (і не виходить з неї). Отвір, через який воно ввійшло, закривається. З часом воно розсмоктується. У разі відкритого пневмотораксу по­вітря через отвір у бронхах або легеневій тканині під час вдиху надходить у плев­ральну порожнину, а під час видиху виходить з неї. Плевральна порожнина сполучається із зовнішнім середови­щем. Відкритий пневмоторакс часто супроводжується інфікуванням плев­ральної порожнини і розвитком гнійно­го плевриту.

Клінічна картина пневмотораксу ха­рактеризується вираженою задишкою (дихання поверхневе, 30—40 за 1 хв), ціанозом шкіри, прискоренням пуль­су. Пошкоджений бік грудної клітки не бере участі в акті дихання, западає.

Закриті форми пневмотораксу особ­ливого лікування не вимагають. Хво­рому призначають постільний режим, іммобілізують ділянку перелому ребер, уводять серцеві препарати, речовини, які тамують кашель (кодеїн).

У разі відкритого пневмотораксу ви­конують торакотомію, виявляють розі­рвану тканину легені чи бронха і заши­вають її (перетворюють відкритий пнев­моторакс на закритий).

Гемоторакс- харак­теризується нагромадженням у плев­ральній порожнині крові. Вона може надходити з розірваних судин грудної стінки і легені. Спочатку кров згор­тається, а пізніше розріджується за ра­хунок фібринолізу. Кровотеча в плев­ральну порожнину триває доти, поки за рахунок вилитої крові не урівнова­житься тиск у легеневих судинах. Коли це настає, утворюється своєрідний там­пон, який стискає легеню і кровото­чиві судини.

Клінічна картина гемотораксу: час­тий слабкий пульс, низький артеріаль­ний тиск, прискорене дихання, блідість шкіри і слизових оболонок, холодний піт. Хворі скаржаться на біль у травмо­

ваній частині грудної клітки, кашель. Протягом перших 3—6 діб унаслідок всмоктування крові підвищується тем­пература тіла. Тривале підвищення тем­ператури тіла (до 38—39 °С) може свідчити про інфікування плевральної порожнини. У разі  гемо­тораксу показана пункція плевральної порожнини з відсмоктуванням крові і введенням антибіотиків

Підшкірна емфізема- виникає при пошкодженні  в ле­генях плев­ри, міжреберних м'язів . Повітря з плевральної порожнини може засмок­туватися у підшкірну основу. Клінічна картина має місцеві й загальні прояви. Під час паль­пації відчуваються своєрідний хрускіт, крепітація (наявність пухирців по­вітря),ослаблене дихання. Незначно виражена підшкірна ем­фізема не вимагає особливого лікуван­ня. Хворому забезпечують спокій, при­значають знеболювальні, протикаш­льові та серцеві препарати. Після кількох діб повітря починає розсмоктуватися. Якщо повітря в підшкірній основі на­громаджується швидко і поширюється на сусідні ділянки, роблять кілька розрізів у шкірі, аби випустити його.

Медіастинальна емфізема - буває внаслідок трав­ми грудної клітки з одночасним по­шкодженням трахеї або бронхів. У та­кому разі повітря з дихальних шляхів через сполучну тканину, проникає у середо­стіння. Повітря, яке потрапило в середостіння, може стискати дихальні шляхи і великі кровоносні судини, спричиню­вати задишку. У ділянці шиї виникає емфізема, яка швидко прогре­сує. Вени шиї і верхніх кінцівок пере­повнені. Хворі збуджені. У діагностиці емфіземи середостіння велику допомо­гу надають рентгенологічні досліджен­ня.. За тяжких ступенів медіастинальної емфіземи може виник­нути потреба в оперативному втру­чанні—медіастинотомії, пластичному закритті ділянки пошкодження. У разі пошкодження трахеї чи бронхів лікуван­ня полегшує інтубація трахеї.

Стиснення грудної клітки -  цей вид травми часті­ше буває у разі стиснення грудної клітки між двома твердими предметами. Наслідком цьо­го є раптовий відплив крові з легень і застій в системі верхньої порожнистої вени (цьому сприяє відсутність клапанів у венах верхньої половини тіла). Все це призводить до виникнення синдрому травматичної асфіксії. На голові, шиї, верхній половині грудної клітки, сли­зових оболонках, м'якому піднебінні, кон'юнктиві, склерах, у слуховому про­ході, на барабанній перетинці з'явля­ються крововиливи (петехії, екхімози). Це є наслідком розривання дрібних вен.

Клінічна картина характерна. За на­явності великої кількості крововиливів шкіра хворого вкривається характерни­ми плямами.Часто виникає набряк шиї і обличчя. Хворий вкривається холод­ним потом, виражена задишка, тахі­кардія, артеріальний тиск знижений.

Лікування полягає у забезпеченні хворому спокою, введенні знеболю­вальних, серцевих, загальнозміцнювальних засобів.

Перелом ребер - ви­никає під час прямого удару, падіння або стиснення грудної клітки. Спосте­рігається у 67 % випадків при закритих травмах грудної клітки. Часто по­єднується з іншими видами травм (стру­сом, стисненням, забиттям грудної клітки). Переломи ребер можуть бути поодинокими і численними, одно- і двобічними. Небезпечним є подвійний перелом кількох ребер. Всі вони порушують дихання.

Клінічна картина перелому ребер ха­рактеризується появою різкого болю. Він посилюється під час глибокого вди­ху, пальпації, кашлю. Грудна клітка відстає в акті дихання, у разі числен­них переломів відзначається її дефор­мація.. У ділянці перелому мо­жуть виникнути набряк і синець.

Численні переломи ребер супровод­жуються тяжкими дихальними й циркуляторними порушеннями, аж до плевропульмонального шоку. Важливе місце в діагностиці перелому ребер по­сідає рентгенологічне дослідження, хоча треба пом'ятати, що не завжди вдається виявити місце перелому. У такому разі основного значення набу­ває клінічне обстеження. 

 

Якщо говорити про відкриті ушкодження та мінно-вибухові ушкодження то слід сказати,що найчастіше виникають вогенпальні,кульові та інші їх види. Вогнепальне поранення- механічна дія на тканини і органи снаряда стрілецької зброї або боєприпасу вибухової дії, що призводить до порушення їх цілісності з утворенням рани. Ушкодження традиційно обмежені практично прямим раневим каналом і супроводжуються поразкою тільки тих тканин, кровоносних судин і органів, через які пройшла куля. Проте можливі і вторинні ушкодження.При русі кулі в рану можуть потрапити чужорідні тіла(гудзики або обривки одягу)Осколки, що утворюються при ушкодженні кісток, також можуть викликати вторинні ушкодження. При пострілах зблизька спостерігають масивне ушкодження м'яких тканин і органів, що супроводжується значною кровотечею; ранева поверхня займає значну площу. Якщо поруч знаходиться людина, яка отримала вогнепальне поранення, то завдання оточення - надати йому першу допомогу. Ні в якому разі не можна намагатися витягнути кулю з організму, якщо вона залишилася усередині. В цьому випадку може виникнути сильну кровотечу і потерпілого врятувати не вдасться. Саму рану можна продезинфікувати спеціальним порошком, наприклад стрептоцидом.
Шкіру біля рани треба змастити спиртовим розчином йоду, але на саму рану йод наносити не можна. Незалежно від того, було поранення наскрізним або куля залишилася усередині, необхідно накласти пов'язку. Для цього використовують вату, загорнуту у бинт. Таке прокладення(вона має бути стерильною) накладають на місце поранення і забинтовують, щоб вона не спадала і доставити до медичного закладу.

  Домашнє завдання: опрацювати параграф 21-22  (с. 74-79). Дати відповідь на питання:

1.  Які ознаки перелому кісток склепіння черепа?
2.  Назвіть характерні ознаки перелому основи черепа.
3.  Які характерні симптоми струсу головного мозку?
4.  Чим забій головного мозку відрізняється від його стиснення?
5.  Яка анатомічна будова грудної клітки?
6.  Чим небезпечні непроникаючі травматичні ушкодження грудної клітки?
7.  Які ушкодження можна отримати внаслідок забою грудної клітки?
8.  Чим обумовлені розлади важливих для життя функцій унаслідок стиснення грудної клітки?
9.  Що відбувається з органами грудної клітки під дією ударної хвилі?
10.  Яка різниця між проникаючим пораненням грудей із закритим і відкритим пневмотораксом?
11.  Яка особливість поранення серця, перикарда і великих судин грудей?