07.12.2020 (Дистанційне навчання)

Група №17

ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Урок №15-16

           Тема: Алгоритм надання допомоги в разі втрати свідомості. Послідовність надання допомоги у випадку різкого погіршення загального стану постраждалого.

             Підручник:  Гудима А.А. Захист Вітчизни. Основи медичних знань: підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. Рівень стандарту.// А.А. Гудима, К.О. Пашко, І.М. Гарасимів, М.М. Фука - Тернопіль: Астон, 2018. - 192 с.: іл.

Мета: сформувати поняття «непритомність»;  навчити визначати стан непритомності; сформувати знання про основні етапи надання допомоги постраждалому у разі непритомності та навички надання допомоги непритомній людини; виховувати взаємодопомогу, відповідальність, співчуття.

Порушення роботи кровоносної або дихальної системи створю­ють небезпеку для життя людини. Одним із найяскравіших показ­ників таких порушень є втрата свідомості, що викликає найбільше занепокоєння й потребує негайного застосування заходів першої до­помоги.

Непритомність — це невідкладний стан, що виникає внаслідок короткотривалої недостатності кровообігу головного мозку.

Постраждалий не реагує на зовнішні подразники — легкі ляпаси, гучні голоси та сплескування в долоні, дію холоду або тепла та болю тошо.

Тривалість непритомності:

Раптову втрату свідомості поділяють на короткочасну та дов­готривалу. Короткочасна зазвичай триває від кількох секунд до кількох хвилин. Це — непритомність, епілептичний напад, струс мозку, різка зміна артеріального тиску. Довготривала втрата свідо­мості триває протягом годин або й днів. Вона спричиняє більш серйозні наслідки для організму. Навіть за умови своєчасної медичної допомоги такі стани дуже небезпечні для здоров'я людини. До них належать тяжкі черепно-мозкові травми, різновиди шоку, інсульт, значна втрата крові, отруєння та ін. Якщо в непритомному стані людина перебуває довго, то це вважають уже комою.

Кома — це патологічний стан організму, під час якого відбувається цілковита втрата притомності, розлад важливих для життя функцій (кровообігу, ди­хання. обміну речовин, відсутність рефлексів та реакції на подразники). Виникає  гальмування  функцій  кори головного мозку та його підкіркових утворень.

Перед настанням утрати свідомості з поступовим початком можливе виникнення таких симптомів:

• відчуття нудоти;
•  поява «мушок» в очах;
• дзвону у вухах;
•  рясна пітли­вість.;
• оніміння рук і ніг;
• загальна слабкість.

Запам’ятай! Але слід усвідомлювати, що непритомність може настати абсолютно раптово без цих симптомів.

Під час утрати притомності спостерігають такі симптоми:

•  почастішання або сповільнення пульсу;
•  зниження артеріального тиску крові;
•  послаблення тонів серця; поверхневе дихання;
•  блідість шкірних покривів;
• розширення зіниць і зниження їхньої реакції на світло;
• мимовільне сечовипускання і дефекація (опорожнення).

Поняття зомління та непритомності

Стан зомлілості триває близько 20–30 с, вихід зі стану швидкий, зберігається пам’ять на попередні події, відновлення орієнтації та поведінки повне й миттєве.

Непритомність триває понад 5 хвилин, вихід зі стану повільний або не відбувається без допомоги, відновлення рефлексів не відбувається або триває повільно.

Причини, через які людина втрачає притомність, об’єднують у чотири групи:

І група. Причинами непритомності через недостатній приплив крові до мозку є такі фактори:

1.      патологічні реакції (хворобливі зміни в організмі) нервової системи на сильне хвилювання, переляк, перевтома, гострий біль, навіть вид крові, що може призвести до рефлекторного спазму судин головного мозку;

2.      сонячний удар, коли внаслідок локального перегрівання голови сонячними променями відбувається розширення кровоносних судин головного мозку, тиск у них падає, швидкість кровотоку різко сповільнюється, тому швидко погіршується постачання мозку киснем і глюкозою;

3.      наявність хвороб серця, що значно зменшує серцевий викид крові в систему кровообігу (відсутність нудоти або блювоти перед настанням непритомності й може вказувати на розвиток порушень ритму серця);

4.      крововтрати з різних причин;

5.      зневоднення, яке зменшує об’єм циркулюючої крові (т. зв. гіповолемія) в організмі та знижує артеріальний тиск;

6.      коли людина довго стоїть, кров під впливом власної маси накопичується у венах ніг і не потрапляє до мозку в потрібному об’ємі;

7.      у момент різкого вставання людини з горизонтального положення у вертикальне: при цьому порушується регуляція тиску крові і вона не встигає перерозподілитися з нижніх кінцівок в інші зони тіла, у тому числі й у мозок.

ІІ група. Причинами непритомності через зниження насичення крові киснем:

1.     тривале перебування значної кількості людей у приміщеннях з незадовільною вентиляцією, наприклад у сховищах;

2.      важкі захворювання бронхолегеневої системи;

3.      отруєння речовинами, що блокують гемоглобін еритроцитів, наприклад чадним газом;

4.     захворювання крові, які супроводжує різке зниження рівня гемоглобіну, тобто так звана анемія.

ІІІ група. Причинами непритомності через порушення обміну речовин, за яких погіршується живлення мозку, можуть бути наслідком:

1.      голодування або зловживання різними дієтами з метою схуднути;

2.      низького рівня цукру (глюкози) у крові;

3.     знижений вміст двоокису вуглецю в артеріальній крові й в організмі внаслідок гіпервентиляції легенів (стан, який виникає при занадто швидкому та / або глибокому диханні).

ІV група. Причинами непритомності через порушення передачі імпульсів по нервових волокнах у головному мозку або виникнення в ньому патологічних вогнищ збудження можуть бути як наслідком, так і причиною:

1.     черепно-мозкової травми (механічне пошкодження кісток черепа, а також судин різного розміру, головного мозку, черепних нервів і навіть оболонок головного мозку);

2.      удару головою об тверді предмети чи поверхні.

Алгоритм надання допомоги в разі непритомності:

1. Перед наданням домедичної допомоги необхідно переконатись у відсутності небезпеки на місці події для себе та постраждалого від травмувального фактора, що вже діяв, загрози від зовнішнього середовища та загрози від пораненого. Тільки після цього можна почати надавати допомогу.Якщо місце небезпечне, то слід дочекатися прибуття рятувальників. У непритомного перед наданням допомоги не треба отримувати згоду. Перед оглядом та початком надання домедичної допомоги бажано надягнути одноразові гумові або латексні рукавички!

2. Переконатися в наявності в непритомного дихання та пульсу (на сонній, скроневій, підключичній, променевій, підколінній, задній великогомілковій артеріях); наявність дихання та пульсу свідчитиме, що людина жива і лише непритомна.

3. Залучати до надання домедичної допомоги свідків. За можливості з’ясувати причину виникнення невідкладного стану.

 4. Викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги.

5. За відсутності дихання то необхідно до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги розпочати серцево-легеневу реанімацію — непрямий масаж серця та штучну вентиляцію легенів.

6. Якщо постраждалий дихає, провести огляд з метою виявлення наявних травм, за їх відсутності перемістити його у стабільне відновлювальне положення. За необхідності надати домедичну допомогу відповідно до наявних травм. За наявності дихання, якщо постраждалий лежить на животі, потрібно перевернути його на спину, одночасно необхідно обережно підтримувати голову і шийний відділ хребта. У горизонтальному положенні постраждалий має бути з опущеною головою і піднятими ногами (за умови відсутності судом), щоб посилити приплив крові до серця та головного мозку.

 7. Розстебнути постраждалому комір (зняти краватку) або звільнити шию та грудну клітку від іншого одягу, який може їх стискати (наприклад бюстгальтер у жінок), а також розстебнути поясний ремінь та гудзик на поясі штанів.

8. За наявності в непритомного пульсу піднести йому на 1-2 хв. до носа ватку з нашатирним спиртом (капнути 2-3 краплі). За відсутності нашатирного спирту, різко натиснути великим пальцем на больову точку на обличчі, яка розташована на губі під перегородкою носа (іл. 15.8). Поляскування по щоках або обприскування обличчя холодною водою менш ефективні.

9. Відчинити вікна для надходження свіжого повітря

10. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

Коли постраждалий опритомніє, йому не варто швидко підніматися і робити різкі рухи та не потрібно поспішати вставати на ноги. Після непритомності людина ще деякий час може відчувати слабкість, запаморочення та нездужання.

За можливості, доцільно напоїти постраждалого влітку прохолодним чаєм або водою, а холодної пори — гарячим чаєм або кавою та дати шматочок чорного шоколаду для підняття артеріального тиску крові, а вже потім допомогти йому піднятися й сісти.

Єдиний виняток — виникнення судом, наприклад, при епілептичному нападі. Тоді хвору людину не можна переміщати, а треба лише притримувати їй голову, щоб не побилася об тверді предмети чи поверхні.

11. Якщо після проведення цих заходів людина не опритомніла, але в неї є пульсація і дихання, то необхідно покласти її на правий бік так, щоб права рука лежала вздовж тулуба. У такому положенні у неї не буде западати язику глотку і буде вільнішим шлях для повітря. Крім того, якщо виникне блювота, що часто спостерігається за втрати свідомості, то людина не захлинеться блювотними масами.

12. У разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Запам’ятайте!

1. Не можна підносити до лиця постраждалого відкритий флакон з нашатирним спиртом та капати його на ватку більше 2-3 крапель. Навіть пари нашатирного спирту не повинні потрапити в очі непритомної людини.

2. Не можна переміщати постраждалого, якщо причиною непритомності може бути травма (падіння з висоти, ДТП) з переломом крупних кісток або хребта, тоді кожне зайве переміщення підвищує ризик його інвалідності або й смерті.

3. У жодному випадку не можна давати непритомній людині будь-яких пігулок та рідин! У такої людини різко знижений ковтальний рефлекс, тому ліки можуть потрапити в її верхні дихальні шляхи й спричинити асфіксію (припинення дихання) унаслідок їх закупорки.

4. Особливо важливо кожні 20 хв перевертати постраждалого на інший бік.

5. Не можна садити (ставити непритомного на ноги): це погіршить його стан.

6. Якщо людина опритомніла і не скаржиться на болі в серці, то їй не можна давати нітрогліцерин! Це може викликати різке зниження тиску крові й повторну втрату свідомості. Практика показує, що найчастіше непритомність трапляється на тлі раптового зниження артеріального тиску крові — гіпотонії.

          Послідовність надання допомоги у випадку різкого погіршення загального стану постраждалого

   Різке погіршення загального стану — це такий стан постраждалого, за якого спостерігають розлади фізіологічних функцій і порушення діяльності окремих систем, які не можуть відновлюватися самостійно, і тому така людина потребує негайного (екстреного) надання домедичної і згодом медичної допомоги. Різке погіршення загального стану може виникати в разі раптових захворювань, унаслідок нещасних випадків та травм.

   Для раптових захворювань є характерним раптовий, гострий початок на тлі. здавалося б, нормального стану людини. Хоча часто вони бувають і на тлі наявного захворювання, але з невираженими або прихованими симптомами перебігу. До них належать гострі захворювання черевної порожнини: проривна виразка шлунка, гостра кишкова непрохідність, гострий апендицит (запалення червоподібного відростка), гострий холецистит (запальний процес жовчного міхура), гострий панкреатит (запалення підшлункової залози) тощо.

    Це також велика група гострих інфекційних захворювань. До раптових захворювань прирівнюють і раптові загострення або ускладнення різних хронічних недуг. Наприклад, виникнення шлункової кровотечі в людини, у якої тривалий час спостерігається виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки, напад задухи у хворого на бронхіальну астму, розвиток гострого інфаркту міокарда у хворих на хронічну ішемічну хворобу серця.

     Поширеним є гіпертонічний криз — швидке неконтрольоване підвищення артеріального тиску крові, вище звичних його показників для хворого. Вважають, що нормальніш артеріальний тиску дорослих становить 110/70 - 130/85 мм рт. ст., a y віці від шістнадцяти до двадцяти років нормальним вважають тиску межах 100/70 - 120/80 мм рт. ст. Відхилення від норми небезпечне для організму, бо загрожує судинною катастрофою, наприклад геморагічним інсультом (крововилив у мозок) у хворого з підвищеним артеріальним тиском крові тощо.

     Нещасні випадки — це обмежена в часі подія, раптовий вплив небезпечного виробничого чинника чи середовища, унаслідок яких ушкоджено органи людини або порушено їх функції і заподіяно шкоду здоров’ю постраждалого; він може навіть померти.

  До нещасних випадків, що спричинені впливом зовнішнього середовища, належать опіки, відмороження, тепловий удар або сонячний удар, ураження електричним струмом, утоплення, отруєння хімічними речовинами і ліками, укуси тварин тощо.

    Травми — це анатомічні та функціональні ушкодження тканин, органів або опорно-рухового апарату тіла унаслідок раптового впливу на організм зовнішнього чинника: удару, падіння, поранення, опіку тощо. Важкі травми виникають під час стихійних лих, великих катастроф, дорожньо-транспортних пригод, у сільському господарстві, будівельній промисловості та в побуті. Так, падіння з висоти часто супроводжується переломом кісток; незграбний стрибок теж може спричинити переломи, вивихи або розтягування зв’язок; поранення гострим предметом викликає сильну кровотечу.

Послідовність надання допомоги в разі різкого погіршення загального стану. Перед наданням допомоги необхідно переконатися у відсутності небезпеки на місці події для себе та постраждалого від травмувального чинника, що вже діяв, загрози від зовнішнього середовища та від постраждалого і тільки після цього надавати йому допомогу. Якщо місце небезпечне, слід дочекатися прибуття рятувальників. Перед тим, як надавати допомогу, треба отримати пряму або непряму згоду постраждалого (якщо він притомний).

    Надаючи допомогу, треба не забувати про власну безпеку!

Перед оглядом та початком надання домедичної допомоги слід надягнути одноразові гумові або латексні рукавички!

Якщо допомогу надають дві або кілька осіб, вони мають діяти узгоджено.

За наявності загрози для життя постраждалого, але з урахуванням власної безпеки для життя та своїх можливостей, той, що надає допомогу, має:

• швидко провести огляд постраждалого, визначити, чи він притомний і дихає, установити причину різкого погіршення загального стану, уточнити скарги;

• викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

• за відсутності в постраждалого дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

• попередити розвиток можливих ускладнень (зупинити кровотечу, накласти пов’язки на рани, іммобілізувати травмовані кінцівки, напоїти тощо);

• допомогти постраждалому зайняти найбільш зручне положення та оберегти від охолодження — укрити термопокривалом/ковдрою;

• у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги ще раз зателефонувати диспетчеру і виконувати його вказівки.

Якщо надання домедичної допомоги потребуватиме одночасно кілька постраждалих, то необхідно визначити терміновість та черговість її надання.

Першочергово допомогу потрібно надавати дітям та особам у критичному стані (відсутність дихання, сильна кровотеча тощо). Насамперед треба приділити увагу тим постраждалим, які не рухаються і мовчать, а не тим, що поводяться неспокійно та кричать.

Під час обвалу будівель спочатку допомогу треба надавати постраждалим, які перебувають поза завалами, а потім тим, яких дістануть з-під завалів.

           Домашнє завдання: опрацювати параграф 15-16 (с.51-59). Дати відповідь на питання в кінці параграфів.