14.12.2020 (Дистанційне навчання)
Група №17
ЗАХИСТ УКРАЇНИ
Урок №22
Тема: Основні ознаки травм грудної клітки.
Підручник: Гудима А.А. Захист Вітчизни. Основи медичних знань: підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. Рівень стандарту.// А.А. Гудима, К.О. Пашко, І.М. Гарасимів, М.М. Фука - Тернопіль: Астон, 2018. - 192 с.: іл.
Мета: дати поняття про основні ознаки травм грудної клітки; навчити визначати причини та наслідки травм; виховувати дбайливе ставлення до свого організму; ознайомити здобувачів освіти з поняттями травма грудної клітки, пневмоторакс та їх видами; розвивати вміння надавати ПМД при травмах грудної клітки, пневмотораксі; виховувати співчуття до біди інших людей, повагу до оточуючих, відчуття обов’язку допомогти іншим.
Болі в грудній клітці з’являються з різних причин. Такі симптоми виникають при захворюваннях органів дихання, серця або грудного відділу хребта. Встановити причину самостійно неможливо, для цього необхідно провести безліч діагностичних заходів в клініці після консультації лікаря.
По механізму виникнення травми грудей розділяються на :
Закриту травму грудей (струс, здавлення, забій грудної клітки, переломи ребер, грудини, ключиці, лопатки, травматична асфіксія)
Відкриту травму грудей - поранення (вогнепальні і невогнепальні):
а) по виду снаряду, що ранить, (кульові, уламкові, кульками, стрілоподібними елементами та ін. снарядами, що ранять).
б) по характеру раневого каналу (сліпі, дотичні, наскрізні).
в) стосовно плевральної порожнини (проникаючі і непроникаючі).
Мінно-вибухова травма
Стосовно органів грудної клітки:
Без пошкодження внутрішніх органів грудної клітки.
З пошкодженнями внутрішніх органів грудної клітки (поранення і забій легень, серця, бронхів, трахеї, стравоходу).
Стосовно грудино - реберного каркасу:
З пошкодженням грудино-реберного каркаса: (поодинокі переломи ребер - до 3-х ребер; множинні переломи ребер - більш 3-х ребер; множинні переломи ребер з утворенням реберних клапанів - передні грудино-реберні клапани, передньобокові, бічні, задньобокові; переломи грудини, лопатки).
Без пошкодження грудино-реберного каркасу.
По числу і характеру пошкоджень (одиночні, множинні, поєднані, комбіновані).
Приведена класифікація має практичне значення, особливо при масовому надходженні поранених, тому що допомагає оцінити тяжкість стану постраждалих і своєчасно почати патогенетичну терапію.
Клініка і діагностика. Для клінічної характеристики травм грудей важливе значення має знання особливостей різновидів пневмо- і гемотораксу
Закриті пошкодження грудної клітки
Закриті пошкодження грудної клітки можуть супроводжуватися її струсом, забиттям, стисненням. Часто вони поєднуються з пошкодженням кісток грудної стінки (перелом ребер, груднини). Найчастіше травми грудної клітки спостерігаються при дорожніх катастрофах та війнах.
Струс грудної клітки - виникає у разі сильного стиснення грудної клітки або падіння на грудину. Клінічні прояви:шкіра бліда, вкрита холодним потом, пульс слабкий, частий, дихання поверхневе, прискорене. Іноді спостерігаються блювання, непритомність.
У легких випадках прояви ці минають протягом кількох годин, у тяжких — тривають довше, іноді можуть закінчитися смертю. Причиною їх є розлади функції блукаючого нерва і грудного відділу симпатичного. Це призводить до порушення кровообігу з переповненням судин черевної порожнини і вторинною анемією мозку.
У разі легкого ступеня струсу грудної клітки хворий потребує особливого лікування (постільний режим протягом 2—3 діб, зігрівання). При тяжких ступенях струсу рекомендують постільний режим, знеболювальні засоби, серцеві препарати, зігрівання
Забиття грудної клітки - виникає при сильному ударі в грудну клітку під час падіння на твердий предмет. Забиття грудної клітки може обмежитися лише пошкодженням м'яких тканин (шкіри, підшкірної основи, м'язів), що супроводжується появою болючої припухлості у тій чи тій ділянці грудної стінки. Болючість посилюється під час пальпації і глибокого вдиху.
Із внутрішніх органів частіше пошкоджуються легені, плевра, рідше — серце, бронхи, великі судини. Основними ознаками пошкодження легень і плеври є пневмоторакс, гемоторакс і підшкірна або медіастинальна емфізема.
Пневмоторакс — нагромадження в плевральній порожнині повітря, яке надходить туди з легень і бронхів. У разі попадання повітря в плевральну порожнину легеня спадаєть-ся і не функціонує. Крім цього може з'явитися "дрижання", що значно порушує центральний кровообіг. Розрізняють закритий, відкритий і клапанний пневмоторакс. У разі закритого пневмотораксу повітря, раз надійшовши в плевральну порожнину, більше туди не надходить (і не виходить з неї). Отвір, через який воно ввійшло, закривається. З часом воно розсмоктується. У разі відкритого пневмотораксу повітря через отвір у бронхах або легеневій тканині під час вдиху надходить у плевральну порожнину, а під час видиху виходить з неї. Плевральна порожнина сполучається із зовнішнім середовищем. Відкритий пневмоторакс часто супроводжується інфікуванням плевральної порожнини і розвитком гнійного плевриту.
Клінічна картина пневмотораксу характеризується вираженою задишкою (дихання поверхневе, 30—40 за 1 хв), ціанозом шкіри, прискоренням пульсу. Пошкоджений бік грудної клітки не бере участі в акті дихання, западає.
Закриті форми пневмотораксу особливого лікування не вимагають. Хворому призначають постільний режим, іммобілізують ділянку перелому ребер, уводять серцеві препарати, речовини, які тамують кашель (кодеїн).
У разі відкритого пневмотораксу виконують торакотомію, виявляють розірвану тканину легені чи бронха і зашивають її (перетворюють відкритий пневмоторакс на закритий).
Гемоторакс- характеризується нагромадженням у плевральній порожнині крові. Вона може надходити з розірваних судин грудної стінки і легені. Спочатку кров згортається, а пізніше розріджується за рахунок фібринолізу. Кровотеча в плевральну порожнину триває доти, поки за рахунок вилитої крові не урівноважиться тиск у легеневих судинах. Коли це настає, утворюється своєрідний тампон, який стискає легеню і кровоточиві судини.
Клінічна картина гемотораксу: частий слабкий пульс, низький артеріальний тиск, прискорене дихання, блідість шкіри і слизових оболонок, холодний піт. Хворі скаржаться на біль у травмо
ваній частині грудної клітки, кашель. Протягом перших 3—6 діб унаслідок всмоктування крові підвищується температура тіла. Тривале підвищення температури тіла (до 38—39 °С) може свідчити про інфікування плевральної порожнини. У разі гемотораксу показана пункція плевральної порожнини з відсмоктуванням крові і введенням антибіотиків
Підшкірна емфізема- виникає при пошкодженні в легенях плеври, міжреберних м'язів . Повітря з плевральної порожнини може засмоктуватися у підшкірну основу. Клінічна картина має місцеві й загальні прояви. Під час пальпації відчуваються своєрідний хрускіт, крепітація (наявність пухирців повітря),ослаблене дихання. Незначно виражена підшкірна емфізема не вимагає особливого лікування. Хворому забезпечують спокій, призначають знеболювальні, протикашльові та серцеві препарати. Після кількох діб повітря починає розсмоктуватися. Якщо повітря в підшкірній основі нагромаджується швидко і поширюється на сусідні ділянки, роблять кілька розрізів у шкірі, аби випустити його.
Медіастинальна емфізема - буває внаслідок травми грудної клітки з одночасним пошкодженням трахеї або бронхів. У такому разі повітря з дихальних шляхів через сполучну тканину, проникає у середостіння. Повітря, яке потрапило в середостіння, може стискати дихальні шляхи і великі кровоносні судини, спричинювати задишку. У ділянці шиї виникає емфізема, яка швидко прогресує. Вени шиї і верхніх кінцівок переповнені. Хворі збуджені. У діагностиці емфіземи середостіння велику допомогу надають рентгенологічні дослідження.. За тяжких ступенів медіастинальної емфіземи може виникнути потреба в оперативному втручанні—медіастинотомії, пластичному закритті ділянки пошкодження. У разі пошкодження трахеї чи бронхів лікування полегшує інтубація трахеї.
Стиснення грудної клітки - цей вид травми частіше буває у разі стиснення грудної клітки між двома твердими предметами. Наслідком цього є раптовий відплив крові з легень і застій в системі верхньої порожнистої вени (цьому сприяє відсутність клапанів у венах верхньої половини тіла). Все це призводить до виникнення синдрому травматичної асфіксії. На голові, шиї, верхній половині грудної клітки, слизових оболонках, м'якому піднебінні, кон'юнктиві, склерах, у слуховому проході, на барабанній перетинці з'являються крововиливи (петехії, екхімози). Це є наслідком розривання дрібних вен.
Клінічна картина характерна. За наявності великої кількості крововиливів шкіра хворого вкривається характерними плямами.Часто виникає набряк шиї і обличчя. Хворий вкривається холодним потом, виражена задишка, тахікардія, артеріальний тиск знижений.
Лікування полягає у забезпеченні хворому спокою, введенні знеболювальних, серцевих, загальнозміцнювальних засобів.
Перелом ребер - виникає під час прямого удару, падіння або стиснення грудної клітки. Спостерігається у 67 % випадків при закритих травмах грудної клітки. Часто поєднується з іншими видами травм (струсом, стисненням, забиттям грудної клітки). Переломи ребер можуть бути поодинокими і численними, одно- і двобічними. Небезпечним є подвійний перелом кількох ребер. Всі вони порушують дихання.
Клінічна картина перелому ребер характеризується появою різкого болю. Він посилюється під час глибокого вдиху, пальпації, кашлю. Грудна клітка відстає в акті дихання, у разі численних переломів відзначається її деформація.. У ділянці перелому можуть виникнути набряк і синець.
Численні переломи ребер супроводжуються тяжкими дихальними й циркуляторними порушеннями, аж до плевропульмонального шоку. Важливе місце в діагностиці перелому ребер посідає рентгенологічне дослідження, хоча треба пом'ятати, що не завжди вдається виявити місце перелому. У такому разі основного значення набуває клінічне обстеження.
Якщо говорити про відкриті ушкодження та мінно-вибухові
ушкодження то слід сказати,що найчастіше виникають вогенпальні,кульові та інші
їх види. Вогнепальне поранення-
механічна дія на тканини і органи снаряда стрілецької зброї або боєприпасу
вибухової дії, що призводить до порушення їх цілісності з утворенням рани. Ушкодження традиційно обмежені практично
прямим раневим каналом і супроводжуються поразкою тільки тих тканин,
кровоносних судин і органів, через які пройшла куля. Проте можливі і вторинні
ушкодження.При русі кулі в рану можуть потрапити чужорідні тіла(гудзики або
обривки одягу)Осколки, що утворюються при ушкодженні кісток, також можуть
викликати вторинні ушкодження. При
пострілах зблизька спостерігають масивне ушкодження м'яких тканин і органів, що
супроводжується значною кровотечею; ранева поверхня займає значну площу. Якщо поруч знаходиться людина, яка отримала
вогнепальне поранення, то завдання оточення - надати йому першу допомогу. Ні в
якому разі не можна намагатися витягнути кулю з організму, якщо вона залишилася
усередині. В цьому випадку може виникнути сильну кровотечу і потерпілого
врятувати не вдасться. Саму рану можна продезинфікувати спеціальним порошком,
наприклад стрептоцидом.
Шкіру біля рани треба змастити спиртовим розчином йоду, але на саму рану йод
наносити не можна. Незалежно від того, було поранення наскрізним або куля
залишилася усередині, необхідно накласти пов'язку. Для цього використовують
вату, загорнуту у бинт. Таке прокладення(вона має бути стерильною) накладають
на місце поранення і забинтовують, щоб вона не спадала і доставити до медичного
закладу.
Домашнє завдання: опрацювати параграф 22 (с. 76-80). Дати відповідь на питання:
- Чим небезпечні непроникаючі травматичні ушкодження грудної клітки?
- Які ушкодження можна отримати внаслідок забою грудної клітки?
- Чим обумовлені розлади важливих для життя функцій унаслідок стиснення грудної клітки?
- Що відбувається з органами грудної клітки під дією ударної хвилі?
- Яка різниця між проникаючим пораненням грудей із закритим і відкритим пневмотораксом?
Немає коментарів:
Дописати коментар